Наче перлина з нуртуючого океану, виринає на пагорбі з застиглої магми прекрасний замок Паланок. Скільки б років йому не приписували історики, його непідробний шарм просто вчаровує.
За багатовікову історію замок встиг змінити не тільки господарів, але й свій вигляд. Сотні штурмів та облог пам’ятає він, адже був і королівською резиденцією, і столицею Трансильванії, і сховком найціннішої реліквії Угорщини ― Святої Корони, суворою політичною в’язницею і… звичайним профтехучилищем.
Необхідність неприступності цього місця була продиктована численними набігами угрів та половців. Форпост був настільки добре укріплений, що його  не змогли захопити навіть орди Батия. З ХІІІ до ХІV століття замок, що належав династії угорських королів Арпадовичів та Анжу і служив охороною стратегічних шляхів, мав вигляд квадратної вежі. Для покращення оборони цього оплоту в романському стилі жителі змушені були вирубати кожне деревце і кущик на пагорбі, аби убезпечитися від раптового нападу на фортецю.
Отримавши від угорського короля Сигізмунда в домінію Мукачеве, подільський князь Федір Корятович вселяється в замок, значно змінюючи його господарську і зміцнюючи оборонну функції: замкове подвір’я було обнесене ровом та захисною стіною, на кутах були зведені циліндричні вежі (їх товщину можемо побачити й зараз), значно посилено військовий арсенал, споруджено будинок для князівської родини та челяді. За князя Корятовича замок займав лише верхню терасу Замкової гори. Саму ж гору було обнесено водяним ровом та дубовим частоколом — паланком. Відтоді й закріпилася за цією фортифікаційною домінантою назва Паланок.
Саме за Корятовича у верхньому замку було викопано колодязь глибиною до 85 м. Примітно, що сходи вглиб були прокладені на 71 м, унизу розташовувалися резервуари з водою. За переказами, таємний хід саме через колодязь вів далеко за місто. Та й не це найцікавіше: прокопати таку криницю в застиглій магмі — титанічна праця. Знесиливши людей декількарічним продовбуванням каменю, Корятович вирішив стати в спілку з Мефістофелем, пообіцявши розплатитися з ним мішком золота. Коли робота була завершена, нечистий отримав лише маленьку торбинку, адже про розмір того ж таки мішка мови не було. Зрозумівши, що обдурений князем, зник неборак у колодязі, обіцяючи помститися.
По смерті Корятовича і початку негараздів в імперії замок починає змінювати власників. Наступний легендарний управитель — трансильванський рід Ракоці, який хоч і з перервами, але утримався в замку декілька століть.
Мукачівський замок відіграв неабияку роль у боротьбі проти Габсбургів. Три роки замок був в облозі, яку відстоювала хоробра донька хорватського правителя Ілона Зріні (єдина жінка, яка мала грамоту Аткаме, що на той час не вручалася жінкам, а тільки чоловікам). Вона часто з’являлася на бастіонах і підтримувала вояків, вивішуючи на стінах замку червоні стрічки, що символізували боротьбу до останньої краплі крові. Після невеликої перерви замок був знову взятий в облогу на сім місяців і остаточно здався після зрадницької витівки проти Ілони. Ганебно принижена і зневажена, Ілона Зріні була насильно пострижена в монахині і заточена до католицького монастиря. На пам’ятнику цій героїні, що розташований на верхній терасі замку, ось уже декілька років розвіваються на вітрі червоні стрічки…
У кінці ХVІІІ ст. замок було перетворено в одну з найсуворіших політичних тюрем для в'язнів Австро-Угорщини. Заковані в ланцюги, у темних брудних казематах, що кишіли пацюками, мученики вмирали повільною смертю від голоду й тортур. Експозицію казематів можна й зараз побачити в музеї на території замку.
Сьогодні замок Паланок — це відреставрована середньовічна фортеця, в якій історичний музей, затишна кав’ярня, де можна в спокійній атмосфері  незабутньо провести час, а вийшовши на терасу замку, оглянути панораму міста.