Перша письмова згадка про село Бережани датується 1375 р. Розквіт поселення припав на буремне XVI ст., коли польсь­кий король Сігизмунд І подарував у 1530 р. це жваве поселен­ня кн. М.Сенявському й надав йому статус міста з магде­бурзьким правом.
Микола Сенявський, найнявши італійських інженерів, упродовж 1534 -1554 pp. зводить у Бе­режанах на острові посеред р.Золота Липа справжній замок за канонами передової європейської воєнної інженерії (за новоголландською системою, розробленою Г.-Л. де Бопланом), а в його дворі - розкішний бароковий князівський палац та не менш розкішний фортечний костьол-усипальницю Святої Трійці у стилі готики й ренесансу (у ньому було поховано май­же всіх представників княжої династії, у т.ч. княгиню Анну Сенявську, надгробок якої зберігся і нині є окрасою музейної експозиції в Одеському замку на Львівщині). У палаці Сенявськими було зібрано багату колекцію творів європейського мистецтва, яку перед Першою світовою війною вивезли до Кракова. У 2-ій половині XVI-XVII ст. за­мок декілька разів добудовувався і модернізувався, змінюю­чись від суто оборонної споруди до оборонно-житлового (па­лацового) комплексу.У 1630 р. Микола Сенявський обводить Бережани додат­ковим фортифікаційним поясом, зміцнює бастіони, закладає нові порохові склади й арсенал, загалом перетворює своє місто на справжню фортецю.

У 1648 р. звитяжні полки Максима Кривоноса після три­валих кровопролитних штурмів прорвали оборону кількох по­ясів міських укріплень і захопили замок. Одначе втримати не змогли, поляки після повернення зміцнили його оборону, і вже наступного 1649 р. козацькі приступи твердині не мали успіху. Як не мали успіху запеклі приступи полків яничар Ібрагім-паші у 1675 р. Того року турки вирізали все чоловіче та полонили все жіноче й дитяче населення міста. Але замок вистояв.

Під час Північної війни у 1707 р. у Бережанському замку зупинялися російський цар Петро І та гетьман Іван Мазепа.

У 1726 р. після смерті останнього представника роду Сенявських - Адама Миколая Сенявського (1666 - 1726 pp.), Бережанський замок переходить у власність князів Чарторийських, згодом Любомирських і поступово починає занепадати. Тут знаходилися комори, склади, броварня тощо.

Бережанський замок і палац були сильно пошкодженими під час артобстрілів Першої світової війни і з тієї пори не відновлювалися. Після повернення поляків, у 1920 р. з руїни Бережанського замку його спадковим власником Якубом По-тоцьким до королівського Вавельського замку Кракова були вивезені останні історичні цінності, у т.ч. й високохудожні надгробки Адама Гієроніма Сенявського та трьох його синів.

Та незважаючи на свій сучасний стан Бережанський замок і досі вражає своєю величчю. Товщина фрагментів південно-західно'ї стіни сягає 6 м, такі ж величезні розміри мають кутові башти п'ятикутної у плані твердині. Башти мають складну си­стему бійниць з двома-трьома схрещеними ходами, що давало змогу вести прицільний обстріл під різними кутами.

В наші дні (з 2001 р.) історичний центр Бережан оголоше­но Державним історико-архітектурним заповідником.

Фото: Микола Амброзяк, Олег Введенський, Ґульнара Саврук