Перша документальна згадка про Золочів датована 1427 р. Вже тоді тут існувало дерев'яне укріплення, а сам Золочів був багатим торговим містом у складі володінь Яна із Сієии. На це вказує та обставина, що в 1442 р. золочівська община змогла по­зичити королю Польщі Владиславу Варненьчику 300 золотих -доволі поважну як на ті часи суму. Магдебурзьке право місто от­римало у 1523 р. А в 1532 р. Золочівський форт й навколишні села прибав познанський каштелян граф Андрій Гурка. Однак, напад татар у 1541 р. сплюндрував це укріплення.У 1634 - 1636 pp. Яків Собеський на горі Купина при злитті річок Золочівка і Млинівка на місці більш давніх захис­них мурів зводить кам'яну цитадель за всіма вимогами того­часної фортифікаційної стратегії. Бастіонний тип замку най­краще був адаптований до ведення нових принципів оборони з використанням далекобійної гарматної артилерії. У 1649 р. за­мок витримав перше важке бойове хрещення, одначе вистояв під шквальними приступами татарів й залишився стояти серед вигорілої пустки на місці жвавого містечка.Польський король Ян НІ Собеський, успадкувавши після смерті останьої представниці руського роду Даниловичів зам­ки в Поморянах, Золочеві, Жовкві і Олеську, доклав зусиль щодо зміцнення обоонної здатності цих твердинь.  Після польської перемоги над козаками під Берестечком у 1651 р. Ян III Собеський фондує кошти на відбудову Золочева - стра­тегічної твердині на підступах до Львова. Тут оселяється його син королевич Якуб.

У 1672 р. Золочівський замок впав після шаленої шести­денної облоги багатотисячної турецької армії паші Капудана, яка сунула на Львів. Та вже за рік руками тисяч татарських і турецьких військовополонених король відбудував свою рези­денцію. І в 1674 р. під бастіонами свого королівського замку Ян III зібрав полки для конрпоходу на турків. У наступному 1675 р. артилерія замку успішно відбила напад татарського війська хана Аджі-Гірея.

У 1737 р. Золочівський замок разом із маєтком перехо­дить до Сандомирського воєводи Тарли, згодом - до магнатів Радзивіллів. Арсенал та майно замку було конфісковане австрійським урядом відразу після першого поділу Польщі 1772 p., що призвело до його запустіння. У 1801 р. занедбаний замок-пустку викупив граф Лукаш Комарницький. Він відреставрували замкові будівлі та переобладнав їх на житлові приміщення. У 1834 Комарницькі віддали замок в оренду австрійському урядові для облаштування там військових ка­зарм. З 1872 австрійці почали використовувати його як в'яз­ницю. В'язницею замок слугував аж до 1953 р.

Найкривавішу сторінку цього етапу його історію вписали комуністи, які з 1939 по 1941 pp. влаштували тут катівню НКВД.  Невдовзі після смерті радянсь­кого диктатора Сталіна у 1955 р. замок віддали під ПТУ. І ли­ше з 1986 за ініціативою директора Львівської галереї мис­тецтв Бориса Григоровича Возницького в Золочівському з