Костел цей носить титул святого Валентина, зведений у 1856-му році і є пам’ятником архітектури. Зведений він із місцевого тесаного вапняку на місці більш давнього храму, який походив із ХVII століття. В 1890-му році сильно пошкоджений але відновлений. Біля храму збереглася плебанія і помешкання ксьондза. На гребені даху встановлена ажурна сигнатурка. Гладкі обштукатурені стіни характеризуються відсутністю якого небудь архітектурного декору. Але цікавим є головний фасад, з якого слабо виступає ризаліт, який завершується східчастим фронтоном. Неф і апсида храму накриті циліндричними зводами, а бокові приміщення – вітрильними. Також храм прикрашає невеличка фігурка Богоматері. У середину можна зайти, де-не-де в інтер’єрі збереглися фрагменти розпису.
Колись у храмі зберігалася чудотворна ікона Богородиці, вона з’явилася на дубі, неподалік джерела, і була перенесена в костел. Поляки дуже цінували ікону, і після переходу Галичини під більшовицький контроль – вивезли її до Польщі, чим мабуть і врятували її від неминучої загибелі.
На сьогоднішній день костел стоїть покинутий, поступово перетворюючись у руїну. Табличка при вході сповіщає, що храм є пам’ятником архітектури і охороняється державою. Але як охороняється – результат на лице. Правда, в Раківці є невелика громада римо-католиків, яка усіма силами старається повернути та врятувати храм, але поки що безрезультатно. Ну що ж, будемо сподіватися на краще.

(за матеріалами Романа Карвацького)