Городок, який виник за часів Київської Русі і розвинувся у складі Галицько-Волинського князівства, згадується у літописах 1213 р. як центр торгівлі сіллю під назвою "Городок Солений".  У 1389 р. Городок отримав магдебурзьке право.

Спорудження костелу розпочали ще у І половині XV ст., будівельні роботи продовжувались і далі, зокрема, у 1553 р. Храм зазнав суттєвих пошкоджень у 1616, 1648 та 1655 рр.

У 1947 р. храм закрили, перетворивши його на склад. У 60-х рр. зруйнувалася дзвіниця. З 1990 р. святиню повернули громаді.