Підгорецький замок - визначна пам'ятка пізньоренесансної архітектури. Збудував його на замовлення великого корон­ного гетьмана Станіслава Конєцпольського італійський архітектор Андреа дель Аква в 1635 - 1640 pp., а оборонні бастіони твердині проектував французький військовий інже­нер Г.Л. де-Боплан.
Осердям розкішного замку бастіонного типу став вишука­ний триповерховий палац. З трьох боків весь палац оточений глибоким ровом, з північного боку, зверненого до долини, він мав гарну терасу з балюстрадою і скульптурами. Основну функцію замку-палацу задекларував  такий  фундаційний вислів "Вінець ратних трудів - перемога, перемога - тріумф, тріумф - відпочинок", викарбуваний на мармуровій таблиці при вході на територію резиденції коронного гетьмана.

Це був повноцінний оборонний замок, що неодноразово приймав на себе нищівні ворожі уда­ри. Так, у 1651 р. під час Національно-визвольної війни ук­раїнського народу під проводом Богдана Хмельницького його здобуло козацьке військо. Значних руйнувань йому завдали також турєцько-татарські навали 1672 й 1688 pp.У другій половині XVII - на початку XVIII ст. замок пере­бував у власності магнатських родин Конєцпольських (у 1646 - 1682 pp.) та Собєських (у 1682 - 1720 pp.).Новий розквіт палацу припав на період володарювання графської династії Жевуських (XVIII ст.). Вацлав Жевуський, який викупив помістя у 1720 p., закохався у Підгорецький за­мок і вирішив перетворити його на "галицький Версаль". Маг­нат з витонченим мистецьким смаком зібрав у Підгорецькому замку величезну навіть за тогочасними європейськими мірками колекцію цінних стародавніх картин, книг, зброї, меблів, порце­ляни і кришталю, перенісши у своє родове помістя все найцінніше з сусіднього королівського Олеського замку та інших замків Галичини.

Російський цар Петро І під враженням квартирування се­ред величі Підгорецького палацу, повернувшись у Петербург після закінчення Північної війни зі шведами і їхнім союзни­ком гетьманом Іваном Мазепою, одразу ж повелів закласти для себе під Петербургом аналогічну резиденцію - "Петродворєц".

До більшовицької окупації Української народної рес­публіки Сангушки сумлінно дбали про відродження замку. Та після того як російський отаман Будьоний повішав його ос­таннього господаря, а його вояки розікрали все коштовне "буржуйське" майно, Сангушки емігрували в Аргентину, а па­лац передали під нагляд Національної галереї Львова. Польсь­ка влада опікувалася спорудою. У 1940 р. було навіть винесе­но рішення про відкриття в Підгорецькому замку державного музею. Однак, цьому завадила Друга світова війна.

Після війни у 1949 р. тут організува­ли закритий тубдиспансер, найбільшої руїни інтер'єрам пам'ятки завдала дводенна пожежа у 1956 p.
Підгорецький палацово-замковий ансамбль зберігся у малопорушеному стані. В наш час замкова територія є охорон­ним туристичним об'єктом загальнодержавного значення -музеєм-заповідником "Підгорецький замок", що є філіалом Львівської