Монастирський комплекс включав у себе  костел, келії та дзвіницю. Дата зведення костелу - 1723-1735рр. У 1838 та 1880рр. храм було реставровано, а невдовзі після віднови тут спалахує величезна пожежа, що викликає потребу в нових відновлювальних роботах, які й проводяться у 1888 та 1896рр. Наступна реставрація  - у 1918р. під наглядом архітектора Ю.Косинського. Саме тоді баштам костелу повернено їх первісні барочні завершення замість попередніх шпилеподібних, які встановили у 1896р.
Костел з цегли, прямокутний у плані, з трансептом, перекритий системою хрестових сводів. Стіни храму укріплені контрфорсами.
Головний фасад фланкований двома триярусними баштами з барочними завершеннями. Головний вхід оформлено двома спареними колонами з корінфськими капителями, що несуть антамблемент з напівциркульним фронтоном. Інтер'єр пам'ятки прикрашено розписами, різьбою та ілюзорним живописом, що дійшов до наших часів лише фрагментарно.
Біля храму, з північного заходу, стоїть велика двоповерхова споруда. Це колишні келії, зведені у 1723р. У 1784р. у примішенні келій була відкрита народна школа.
Ця цегляна споруда теж несе в собі риси барочної архітектури. У плані вона П-подібна, має внутрішній дворик.
Остання споруда комплексу - надбрамна дзвіниця  1723 року. Вона розташована перед головним фасадом костелу.  Прямокутна в плані, має два яруси та два прольоти. Вхід на територію комплексу проходить через два арочних пройоми.