Замок побудував Домінік Войцех Бієневський в середині XVII ст. Будівництво завершене було в 1660 р. Вхід до фортеці був через двоповерхову браму з напівкруглими склепіннями, до якої через виритий рів був перекинутий міст. В західній частині замку були житлові приміщення, а на північному сході розміщувалась каплиця. Посередині східної замкової стіни височіла 6-кутна башта з глибокими пивницями. Від неї до донжона вела аркова галерея.
О.Чоловський відзначає наявність на надбрамній башті слідів звідного мосту, величезних пивниць біля шестикутної вежі, а також природного джерела на замковому подвір'ї.
1657 р.  замок витримав облогу козацьких військ, які йши на відсіч князеві Ракоці. 1667 р. фортецю безуспішно намагались взяти татари. Але 1672 та 1676 рр. турецьке військо зруйнувало його. По відбудові твердиня в Раковці відігравала важливу роль в війнах Яна ІІІ Собєского з турками.
В XVIII ст. замок втратив своє оборонне значення і слугував за житло. Під час Барської конфедерації в 1768 р. фортеця згоріла і вже ніколи не піднялася з руїн. 1840 власник Раковця Дверницький організував на території замку поташеву фабрику, але й вона невдовзі згоріла. Наприкінці того ж століття власником руїн став Шмуль Баран.
Орест Мацюк писав, що ще в 60-х рр. ХХ ст. були навколо збереженої східної башти великі фрагменти оборонних мурів, та моторні аборигени розібрали навіть фундаменти. Зберігся лише невеликий фрагмент північно-західного муру.