У XV столітті на місці сучасного села було споруджено замок архібіскупом Якубом Стжемєном. Костел (який ми вже бачимо на фотках) засновується також у тому-таки столітті Гжегожом із Санока. Звісно, матеріалом послужило не що інше, як дерево. У 1732 році на місці старої «дерев’яшки» було збудовано нове барокове чудо (дата є напензльована над оргáном).
Фрески, виконані у 1774 львівським художником Станіславом Строїнським, чудом вціліли після спрямованої на знищення залишків духовності пожежі, влаштованої за наказом райкому партії. Погорілі і полущені оздоби, потрощені дерев’яні стулчасті двері, розбита крипта, травмовані сходи, залишки поліхромії над головним вівтарем — така сучасність храму. Серед розписів ще ледве дихають сюжети «Втеча з Єгипту» та «Воскресіння Лазаря».
Якщо не зважати на запах гару по центральному нефу, міазми брому з крипти, своєрідний «аромат» гуано, то загалом храм приємно радує таких не частих тут туристів.
Завжди відкритий і завжди чекає...
Ех, ідальго, тобі уже не бути молодим.